Частина перша.
Як зробити пластиліновий мультфільм, або поради бувалих.
Не всі особи та події в цій статті видумані. Не всі співпадіння вважати співпадіннями. Якщо ви впізнали в якомусь реченні людину – посміхніться.
Сценарист.
«Ми писали, ми писали…»
Ідея. Без неї нікуди. Як ми придумуємо? Беремо півлітра кави або чаю, сідаємо в кружечок і говоримо: «А давайте…». Далі треба встигати записувати. Із записаного вибираємо найсмішніше, найактуальніше, найдраматичніше. Підставляємо імена головних героїв, селимо їх в якесь місце гарне/негарне, діалоги прописуємо цікаві – і от готовий сценарій нового мультика, смішного і оригінального. Це все оформляємо на папері, підшиваємо і… кладемо у шухляду. Розходимося по робочих місцях і продовжуємо працювати над тим, за що заплатили або ще заплатять гроші.
Насправді все набагато простіше. Є сценарист якому дають завдання, або він сам придумує сюжет. Цей сценарій віддається режисеру(ам) і більше сценарист на виробництві не з’являється, окрім випадків, що тільки підтверджують правило.
Режисер.
«Я так віжу…»
Бере сценарій і читає, якщо вміє/може/хоче… Потім в міру розвитку своєї фантазії, словарного запасу та життєвого досвіду режисер пише експлікацію, розкадровку, робить аніматік і якщо вдасться, то організовує навколо себе творчий і технічний колектив для виробництва фільму. На перший погляд посада режисера тільки заважає і дратує. Творчий колектив і сам би міг все зробити, адже сценарій є. Та не все так просто. Відкриємо вам секрет – режисер потрібен тільки заради того, щоб звалити на нього всю відповідальність за провал, щоб розмовляти з продюсерами, акторами і сценаристом, деколи у дуже категоричному тоні. У разі успіху - всі лаври йому.
Художник-постановник.
«Художник кожного образити може»
Оскільки більшість режисерів не мають художнього смаку і дуже рідко знають, що хочуть побачити в кадрі, то на допомогу їм приходить художник. Він/вона придумує персонажів, одяг, декорації. Якщо дати їм волю то можна пошкодувати або отримати дуже якісне художнє рішення. Все залежить від досвіду художника, амбіцій і тому подібних якостей. Особливо від мотивацій матеріальних і моральних. Якщо думаєте, що художник вам не потрібен – не беріть його, але потім не дивуйтесь чому у вас кадр «розпадається».
Оператор.
«І стало світло»
На щастя в об’ємній анімації оператор не менш важлива особа ніж художник чи той самий режисер. Особливість оператора в тому, що до зйомки його не питають, під час зйомки – він зайнятий, а після зйомки його думка вже не важлива. Крім того, якщо мультфільм виходить гарний – хвалять режисера, якщо не гарний – лають оператора і художника. Завдання оператора – створити атмосферу, картинку, і пронести її красу через всі кадри. Плоскі чи об’ємні.
Та не дивлячись на всю всемогутність він не може працювати без дорогої, якісної і великої оптичної вісі. Якщо він її загубить, то біда. Тоді оператор стає сам не свій, бігає занепокоєний по студії чи павільйону і шукає оптичну вісь. І краще щоб він її знайшов. Оператор знає куди направити світло, де покласти тінь на те, що зробили декоратори.
Декоратор.
«Можу копати, а можу і не копати»
Часто їх буває більше ніж один. Їхнє завдання зробити все те, що придумав сценарист, режисер і намалював художник. Декоратор не захоче працювати без чітко поставленої задачі, матеріалів відповідних та мотивації. Якщо ж захоче - то результат може бути непередбачуваним. Переважно це люди технічного складу розуму із золотими руками. Вибираючи собі декоратора слід надати перевагу досвідченим працівникам які хоч з кувалдою, хоч з сокирою зможуть зробити табуретку із сірників для ляльки висотою в кілька сантиметрів.
Аніматор.
«Більше штричок – морока для монтажера»
Всі рухи персонажів, декорацій в кадрі робить аніматор. Він тримає в голові все що персонаж має зробити, куди і з якою швидкістю пройти з кінця в кінець мізансцени. Яку емоцію буде виражати лялька. Завдяки розвитку техніки і постпродакшену сучасні аніматори стали більш розбещеними. Не ховають підпорок, підставок під персонажів чим доставляють багато клопоту монтажерам.
Монтажер.
«Постпродакшн все поправить»
Це та людина яка краще всіх знає, як треба знімати, ліпити і ставити світло, але нікому не скаже, за що потім розплачується, довго і нудно вичищаючи кадри від зайвих речей у вигляді підпорок під персонажів, штативів на фоні, тіні від аніматора. Монтажер збирає все відзняте до купи. Оформляє це все гарненько під пильним наглядом режисера. І вписує всіх у титри в кінці фільму (якщо заслужили). Часто свариться з оператором, декоратором і аніматором.
Композитор.
«До-Ре-Мі-До-Ре-До»
Придумує музику. Старається не плагіатити, за що йому честь і гонорар. Майже завжди вміє грати на якомусь музичному інструменті. Відрізняє сі-бемоль від сі-бекар, талант від не таланта та барабан від туби на слух. Може одну мелодію програвати нескінченно довго вишукуючи фальшиві ноти, не ті тональності і в результаті повністю переробивши першопочатковий варіант йде спокійно спати, щоб зранку знов прослухавши мотив взятися за переробку. Деколи може виконувати роль звукорежисера. І навпаки.
Актори.
«Не верю!» (С)
Голоси персонажів. У дуже досвідчених акторів у запасі є кілька голосів, тому бувало що всіх озвучувала одна людина. Деякі можуть навіть шуми записувати різні. Буде повторювати одну й ту ж фразу поки не сподобається режисеру.
Про композиторів і акторів ми розповімо мало, тому що на студії їх безпосередньо немає і результат їх роботи ми вже бачимо і чуємо після того як проект чи серія майже завершена.
Частина друга
Сценарій
Насамперед потрібна історія. Цікава історія. Не просто цікава історія, а історія з дією всередині. Адже мультфільма гарного не вийде якщо персонаж буде просто сидіти на місці і зображати душевні муки. Живі актори деколи неможуть відобразити їх на екрані, а що вже казати про персонажа видуманого, зліпленого і занімованого на знімальному майданчику.Отже є історія: цікава, з дією і яскравими персонажами. От, здавалося б, і усе... Але не спішіть так... Цю історію потрібно ще розповісти, та й так, щоб режисеру захотілося її втілити в життя, оператору відзняти, художнику намалювати і т.д. і щоб вони зробили її так щоб глядачеві потім захотілося дивитись її. Наведені вище пункти можна пропустити якщо у вас є купа грошей, тоді історія може буди нудною, нікому не подобатись взагалі, але ми ж хочемо створити щось гарне і нетлінне, в ідеалі.
У виробництві кіно та анімації є кілька етапів створення сценарію. Залежно від професіоналізму ці етапи можуть чергуватися, а деякі і зовсім відпадати. Постараємося розглянути їх.
Бажання.
Хочеться щось сказати світові? Хочеться розвеселити друзів та рідних? Вилити душу глядачам, щоб хоч трошки змінити їх. Шукай історію.
Історія.
Історію можна придумати, а можна підгледіти в житті. Вона може бути веселою або сумною. Але вона має бути. Без історії нема чого рипатись.
«Папір все стерпить.»
Потрібно написати літературну основу або взяти вже готовий твір який хочеться екранізувати. Це так би мовити розширений сценарій. З описом місць дії, персонажів та діалогів. Літературна основа більш повно описує події, вона дає змогу творчій групі краще уявити те що потім стане кадрами на екрані. Звичайно, можна обійтись і без літ.основи і відразу перейти до написання сценарію, але це вже, як писалося вище, залежить від професіоналізму.
«... все стерпить!»
В інтернеті зараз є купа різних рекомендацій по написанню сценаріїв. Починаючи від розмітки сторінки закінчуючи авторськими стилями і т.д. Сценарії як креслення, є певні стандарти оформлення тексту. Так, наприклад, для реплік акторів чи персонажів відведене певне місце на аркуші, а для опису місця дії інше розміщення. Але ми не збираємося викладати тут матерал по написанню сценарію. Не лінивий читач і сам знайде це все в інтернеті.
«Поехали!»
От, здавалося б, і все. Сценарій написаний і відданий на поталу режисеру або продюсеру. Та біда в тому, що режисеру може несподобатись дещо і він віддасть на доробку або може і сам щось там виправляти. В будь-якому разі, коли сценарій прийняли і запустили у виробництво, сценарист, якщо він тільки сценарист на проекті, далі вже ніяк не зможе вплинути на режисера. Хіба що це сильний і дужий сценарист. Відомі випадки коли сценаристи були незадоволені тим як режисери втілили їхній сценарій. Перефразовуючи відомий вислів: «Хто сценарій платить, той робить його як хоче!»
Звичайно, чітких правил не існує. Кожен пише як і чим хоче, головне щоб це зацікавило глядача, адже це все для нього. Не буває мультиків тільки для себе, як мінімум це ще й творча група, а хто ж вони як не свого роду перші глядачі. Якби такі існували то, мабуть, половина існуючих проектів не дійшла до глядача, а тішила б око однієї людини.
Як зробити пластиліновий мультфільм.
Частина третя. Режисер.
Справа режисера – керувати. Після того, як він вирішить екранізувати сценарій. А вирішить він коли буде впевнений що зможе це зробити. Адже якщо він буде сумніватись, то результат може бути плачевний. Як для його самосвідомості так і для продюсера.
Режисер прочитав сценарій або літературну основу.
Він має це пропустити, як то кажуть «крізь себе». Уявити героїв, обстановку. Потім це все описати починаючи з експлікації чи режисерської розробки, чи розкадровки. В академіях вчать, що за чим має йти, але то пережитки. Зараз кожен вільний і робить що, і, як хоче. Можливо режисер бачить це крізь кадри, а не через букви експлікації. А порядок і формат придуманий для того щоб в разі передачі фільму іншому режисеру було найменше клопоту, але тоді і фільм буде інший. Таке не раз траплялося в історії, нажаль вдалих випадків мало.
Так от. Режисер уявив і написав. Але для того, щоб якісно втілити уявлене потрібні інші члени творчої групи. Вони мають бути для режисера тими людьми, які максимально точно можуть передати те, що захоче режисер. Якщо режисер немає таких людей, то він має покластись або на самого себе, або на професіоналів і повністю довірити їм справу.Також у справу режисера входить контактування з продюсерами, спонсорами, клієнтами… Купа папіркової роботи. Якщо це великі гроші або державне замовлення. Якщо ви самі собі пан, то можете пропустити пункти звітування, замовлень і т.д.
Взагалі професія режисера настільки різностороння, а, особливо, в анімації. І чим кращий режисер тим результат буде якісніший. Чим більше вміє режисер, тим краще він може уявити ті чи інші сторони процесу і якось впливати на них. Гарний режисер має потроху розумітись в усіх сторонах знімального процесу. Наприклад, в операторській частині він має знати куди і яким боком вкрутити оптичну вісь камери. В аніматорській частині як фазувати панораму і т.д.
Деколи він контактує із сценаристом. Щоб виправити моменти, які не подобаються. Але не більше. Часом, взагалі, сценаристів не питають. На що потім, після прем’єри, останні ображаються коли фільм виходить не таким, яким вони собі уявляли.
Режисер – людина, що відповідальна одночасно за все і ні за що. Якщо фільм вийде гарний – лаври режиссеру, ні – винуваті аніматори, декоратори, оператори і тд.
Стаття з сайту студії "Новатор-фільм"
Немає коментарів:
Дописати коментар