14.03.17

Оршанський Цезар Абрамович

Біографія:
Повне ім'я: Оршанський Цезар Абрамович
Дата та місце народження: 14 березня 1927, Гостомель, УСРР.
Дата та місце смерті: 7 листопада 2016, Явне, Ізраїль.
Освіта: Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури ім І. Репіна (1968).
Рід діяльності: режисер, сценарист, аніматор, художник.
Робота: Працював на студіях:
Київнаукфільм;
Scopus Films (Велика Британія-Ізраїль);
Anima Studios (אולפני אנימה) (Ізраїль)
Сайти, соцмережа:
В анімації:
З 1959 працював в творчому об'єднанні художньої мультиплікації студії «Київнаукфільм» художником, з 1960 — асистентом режисера, з 1966 — режисером. Працював аніматором на британсько-ізраїльській студії «Scopus Films» над пластиліновим фільмом «Follow That Bunny» (1993). На ізраїльській студії «Anima Studios» створив декілька авторських фільмів на музику дитячих пісень.


Анімографія:
назварікстудія
Чому у півня короткі штанці (режисер разом з І. Лазарчуком)
1966Київнаукфільм
Івасик-Телесик (ляльки та декорації)
1968Київнаукфільм
1968Київнаукфільм
Каченя Тім (режисер, аніматор ляльок)
1970Київнаукфільм
1970Київнаукфільм
Вася і динозавр (аніматор ляльок)
1971Київнаукфільм
Зустріч, що не відбулась (режисер)
1971Київнаукфільм
1972Київнаукфільм
Веселе курча (режисер)
1973Київнаукфільм
Диво-мороз (режисер)
1974Київнаукфільм
1975Київнаукфільм
Музичні казки (режисер)
1976Київнаукфільм
1976Київнаукфільм
Перша зима (режисер)
1978Київнаукфільм
Як несли стіл (режисер, сценарист)
1979Київнаукфільм
Золота липа (режисер)
1980Київнаукфільм
1981Київнаукфільм
Три Івани (режисер)
1982Київнаукфільм
Жар-птиця (режисер)
1983Київнаукфільм
1984Київнаукфільм
Таємниця фокусу («Фітіль» № 281) (режисер)
1985Київнаукфільм
Батькова наука (режисер, сценарист)
1986Київнаукфільм
1987Київнаукфільм
Король черепах (режисер)
1988Київнаукфільм
1993Scopus Films
רוח רוח (Вітер-вітер) (автор)
Anima Studios
לילה לילה (Ніч-ніч) (автор)
Anima Studios

25.07.15

ОСОБЛИВОСТІ ВІЗУАЛЬНО-ОБРАЗНОЇ МОВИ В СТРУКТУРІ УКРАЇНСЬКОГО МУЗИЧНОГО АНІМАЦІЙНОГО КЛІПУ НА РУБЕЖІ ХХ-ХХІ СТОЛІТЬ

УДК 004.928:75.048:785.4
Іволга Лілія Василівна
Стаття іпідготовлена для
збірника наукових праць 
"Вісник ЛНАМ" 2015

Постановка проблеми. Тотальність комунікативних процесів у сучасному суспільстві супроводжується трансперсональним обміном інформації  переважно з домінуванням візуального образу через мас-медіа. Одним з носіїв цього виду інформації  є музичний відео кліп як потужний масовий психотехничний засіб впливу на молодь, головна функція якого –  презентація нових словесно-музичних творів та їх виконавців.
 У вітчизняній медійній індустрії за останні п’ять років зросла активність виготовлення  анімаційних музичних кліпів. Якщо порівняти, то ще в 2008 році було створено шість таких кліпів, а вже через п’ять років, у 2012-му - кількість збільшилась майже в півтори рази (п'ятнадцять  музичних роликів). Ця тенденція відбувається тому, що особливістю анімаційного кліпу є співвідношення звукового ряду із синтетичним візуальним, яке  породжує новий ефективніший аудіовізуальний образ. Тобто, в порівнянні з натуральною зйомкою, в анімації режисерові легше побудувати задуманий символічний мотив, маніпулювати часом і простором, створити складний художній образ, який відповідає насиченому емоційному регістру музичного треку.
Мета статті. Тому метою даної статті є розглянути формування візуально-образної мови українського анімаційного кліпу в контексті завдань образотворчого мистецтва, розділяючи елементи візуального ряду (час, простір, рух, персонаж, кольорове вирішення, рисунок, технологія). А також, з’ясовуємо філософсько-естетичні концепції в історично-культурологічному  аспекті.
Аналіз останніх досліджень. Наукові праці, які розкривають аспекти даної теми можна поділити на дві групи: а) типологія і еволюція образних засобів анімації; б) генезис художньої  особливості музичних відео кліпів.
До першої групи входять дослідження художньо-естетичної  класифікації анімаційних творів та вивчення еволюції анімаційних технологій в історичній ретроспекції  Попова А.А. Заслуговують особливої уваги роботи А.М. Орлова, в яких розглянуті аспекти художнього впливу засобів візуальної мови на анімаційну образність, зокрема і в анімаційному кліпі.  Поетичність і красу фороклорних образів в екранізації  українських народних пісень  згадують у своїх творах Шупик О. Б. та Крижанівський  Б. М. Український дослідник Скляренко Н.В.  у своїй статті «Анімаційний ролик як система» виявив особливості анімаційного ролика як цілісної системи в медіадизайні. Історії розвитку даного об’єкту досліджень присвятила  Іволга Л. В. статтю «Український музичний анімаційний кліп на рубежі ХХ-ХХІ століть. Художній аспект», де, серед всього масиву сучасних українських відеокліпів, виготовлених за період незалежності України до 2014-го року, відібрала 110 анімаційних музичних кліпів.
Дослідження, що входять у другу групу представлені Совєткіною Е. В., яка присвятила свої праці естетичним особливостям музичних відеороликів, де структурувала музичні кліпи за художньо виражальними засобами, технологіями виготовлення, формою змісту. Український дослідник Сухорукова Л.А. у статті «Засоби та прийоми 3D графіки для створення тривимірних локації в музичних кліпах» дослідила та проаналізувала інструментарій 3D графіки з метою виявлення художньо-виражальних засобів для створення гармонійного візуально-звукового ряду. Проте  в контексті завдань образотворчого мистецтва український анімаційний кліп досі не став об’єктом пильного професійного аналізу.
Результати досліджень.  З мистецтвознавчої точки зору  відеокліп є різновидністю медіажанрів у рамках екранних  мистецтв,  в якому одним із центральних понять стає медіатекст. Візуальний ряд в медіатексті  може нести як прикладну функцію (система доповнення вербальних чи музичних елементів), так і остовну (візуальний ряд стає самостійною одинцею структурування сюжету медіа тексту, в нашому випадку анімакліпу, який вичленений із багатошарової партитури) [8, 13].

01.01.15

Все про українську анімацію пером і словом


Тут Ви зможете знайти інформацію : 
  • про улюблені мультики;
  • про тих, хто їх творили;
  • публікації на цю тему в систематичному порядку;
  • ви зможете брати участь у дискусіях .
  Мета поректу:
  • допомогти відродити українську анімацію;
  • побачити та показати загальний рівень розвитку мультиплікації в Україні;
  • створити конкурентне середовище для кожної студії та персоналії;
  • описати і прорекламувати кращих!!!
Результати будуть узагальнені у дисертації на тему "Українська анімація другої половини ХХ початку ХХІ століття. Художній процес".   а також у засобах масової інформації та науковій періодиці.

Щукаю нових творців вітчизняного аіматографу і запрошую до співпраці на дану тему.


мої контакти



Буду щиро вдячна, якщо Ви заповните дані анкети   для опублікування інформації 
про Вас або про Вашу студію анімації :
Заповнені анкети скидайте, будь ласка на скриньку:  artivolha@gmail.com

31.12.14

Неофіційна та експериментальна українська радянська анімація: історичний аспект, класифікація інституцій

УДК 791.43-252.5 
Іволга Л.В.
Львівська національна академія мистецтв
Стаття опублікована: Вісник ХДАДМ  — №7. —  2014  — с. 64-72.

Іволга Л.В. Неофіційна та експериментальна українська радянська анімація: історичний аспект, класифікація інституцій. У Радянській Україні офіційно виготовляли анімацію за державної підтримки, Цехом  художньої мультиплікації при «Київнаукфільм». Щоб подолати ідеологічний контроль, художникам доводилось створювати власні організації чи виготовляти анімацію самостійно. У статті зроблена спроба дослідити неофіційну і експериментальну анімацію в історичному контексті та класифікувати інституції. Розглядаються два напрямки діяльності: самостійна робота кінолюбителя та робота у творчих групах, які зосередилися переважно у Києві, Харкові, Дніпропетровську (студії дитячо-юнацької анімаційної творчості «Веснянка» та «Крок», студентська Народна Кіностудія ХПІ, напівпрофесійна студія «Фокус»). Такий вид діяльності дозволив аніматорам відображати суб’єктивне світосприйняття через нові засоби художньої виразності та став опозицією офіційному мистецтву.
Ключові слова: українська анімація, аматорська анімація, студія «Веснянка», студія «Крок», Кіностудія ХПІ, студія «Фокус», О. Татарський, І. Ковалов.

Иволга Л.В. Неофициальная и экспериментальная украинская советская анимация: исторический аспект, классификация институций. В Советской Украине официально изготавливали анимацию, благодаря государственной поддержке, Цехом художественной мультипликации при «Киевнаучфильм». Чтобы преодолеть идеологический контроль, художникам приходилось создавать собственные организации или производить анимацию самостоятельно. В статье сделана попытка исследовать неофициальную и экспериментальную анимацию в историческом контексте и классифицировать институты. Рассматриваются два направления деятельности: самостоятельная работа кинолюбителя и работа в творческих группах, которые  сосредоточились преимущественно в Киеве, Харькове, Днепропетровске (студии детско-юношеской анимационного творчества «Веснянка» и «Крок», студенческая Народная Киностудия ХПИ, полупрофессиональная студия «Фокус»). Данный вид деятельности позволил аниматорам отражать субъективное мировосприятие через новые средства художественной выразительности и стал оппозицией официальному искусству.
Ключевые слова: украинская анимация, любительская анимация, студия «Веснянка», студия «Шаг», Киностудия ХПИ, студия «Фокус», А. Татарский, И. Ковалов.

Ivolha L.V. The Informal and experimental Ukrainian Soviet animation: a historical perspective, classification of institutions. Background. In Soviet Ukraine the animation was produced thanks to the state support by the “Kievnauchfilm” workshop of artistic animation. To overcome ideological control, the artists had to create their own organizations or to produce animation on their own.
Objectives. The purpose of this paper is to investigate the informal and experimental animation in a historical context and classify institutions.
Results. Two major activities are considered: work of Independent moviemaker and work in teams. The animation made Independently was produced in different cities. The creative teams resided mostly in Kiev, Kharkov, Dnepropetrovsk. These included two studios of children and youth animation creativity “Vesnyanka”and “Krok”, student People Film Studio “KhPI”,   semi-professional studio “Focus”.
Conclusions. That sort of activity allowed the animators to reflect the subjective perception of the world through new means of artistic expression and became oppositional to the official art.

Keywords: Ukrainian animation, amateur animation, studio “Vesnyanka”, studio  “Krok”, student People Film Studio “KhPI”, studio “Focus”, O. Tatarskiy, I. Kovalov.

Постановка проблеми. В радянській Україні офіційно виготовляли анімацію завдяки державній підтримці Цехом художньої мультиплікації при Київській кіностудії науково-популярних фільмів. Проте в умовах цензури та ідеологічного контролю художникам організації доводилось приховувати суб’єктивне авторське світосприйняття і працювати в установлених жанрах казки, сатири чи філософської притчі. Тоталітарній критиці підлягала й візуально-образна мова анімаційних творів. Альтернативою цьому стало створення власних організацій чи самостійна робота. Виникнення таких громадських інституціональних ініціатив та формат одного автора для стрічки існували як двовекторний прояв аматорської анімації та андеґраунду. Такий формат функціонував як непрофесійний, так і напівпрофесійний історично важливий пласт художнього мистецтва.

11.11.14

В архівах Госфільмофонда знайшли два мультиплікаційних анонси до українських фільмів!!!

Автор: Іван Козленко. Стаття зі сторінки Facebook автора
Українському кінорежисерові Олександру Соловйову можна сказати пощастило: крім гучного дебюта "Бенефіс клоуна Жоржа" (1928) решта його німих фільмів вціліли: «Закони шторму» (1928), «Троє» (1928), «П'ять наречених» (1929), «Зірвані дні» (1930).

Про "Закони шторму", який здивував мене "американським" мелодраматичним наративом, нехарактерним для українського радянського кіно, я писав раніше. Важливим явищем українського німого кіно був також фільм "П'ять наречених", який тенденційно висвітлював тему ідейного антисемітизму "петлюрівців", до конструювання якої чека ставилась особливо пильно (цікаві деталі в знічній мірі сфальсифікованої радянськими спецслужбами роботи французької комісії зі збору даних про єврейські погроми в Україні 1917-1920 для розгляду в рамках судового процесу над убивцею Петлюри Самуїлом Шварцбардом наводить в своєму щоденнику академік Сергій Єфремов). Амвросій Бучма зіграв в фільмі одразу дві ролі містечкових євреїв Йоселе та Лейзере, блискуче зобразивши божевілля одного з них.

Однак, як на мене, найбільш недооціненою роботою Соловйова є, все-таки, дитячий пригодницький фільм "Троє" (1928). Створений на Ялтинській кіностудії (заступником директора якої тоді був Соловйов) за сценарієм Владіміра Маяковського, дещо ритмічно розбалансований, він є довільною екранізацією О'Генрієвої новели "Вождь червоношкірих", дія якої розгортається на кримському узбережжі. В кадр потрапляють чудові кримські пейзажі та тогочасний курортний побут зманіженої непманської публіки, автономізованої в цьому земному раї від колективізаторської агонії та ударних будівництв материкової України.

19.10.14

Кому потрібна вітчизняна анімація та що необхідно робити, щоб її підтримати? Ідеї від Володимира Ликова.

Володимир Ликов
Продюсер анімаційної студії "Тунгуру"
1. Анімація потрібна дітям. Бо саме за допомогою мультфільмів відбувається виховання дітей, і прищеплюються підростаючому поколінню культурні цінності нашої країни.
2. Анімація потрібна освіті. Саме за допомогою мультфільмів можна навчати дітей та підлітків. Анімація дозволяє зробити освітній процес більш захоплюючим, яскравим і доступним.
3. Анімація потрібна державі. За допомогою спрощеної анімації можна легко доносити ідеї держави до звичайних громадян. Як платити податки? Як влаштована держава? Що дасть пересічному громадянину та чи інша реформа.
4. Анімація потрібна бізнесу. По-перше, анімаційна реклама ідеально підходить для цілого ряду сегментів ринку (Дитячі товари, Кондитерські вироби, Медичні препарати). По-друге, анімація це і є бізнес. Розвиток анімаційної індустрії може дати нові робочі місця і дозволить створювати експортований продукт.
5. Анімація потрібна суспільству. Анімаційна соціальна реклама може допомогти у вирішенні цілої низки соціальних недуг нашого суспільства. (Наркоманія, Куріння, Боротьба зі СНІДОМ, Агресія)
Сьогодні українській анімації необхідно: 
1. Створення затребуваних суспільством анімаційних серіалів і анімаційних фільмів.
2. Створення дитячих та молодіжних анімаційних шкіл (3D, 2D, Пластилінової, Stop motion та інших видів анімації).
3. Посилення школи малювання. Створення сучасних шкіл digital-малювання.
4. Взаємодія з компаніями, що працюють в сфері IT, інтерактивних додатків, виробництва ігор.
5. Проведення грамотної інформаційної політики, яка популяризує анімацію, як усередині країни, так і за її межами. Взаємодія із засобами масової інформації (радіо, газетами, журналами, інтернет-ЗМІ).
6. Фінансова підтримка анімаційної індустрії з боку держави.
7. Залучення фінансової допомоги (пожертвувань) з боку суспільства для розвитку української анімації.
8. Діалог з телевізійними каналами (демонстрація українських мультфільмів по телебаченню), виробничими компаніями (книжковими видавництвами, виробниками іграшок, сувенірів, зошитів), потенційними інвесторами.
9. Діалог з глядачами, формування спільноти любителів української анімації.
10. Активна взаємодія із зарубіжними анімаційними студіями. Залучення фахівців з-за кордону для навчання вітчизняних аніматорів.

13.10.14

УКРАЇНСЬКА РАДЯНСЬКА АНІМАЦІЯ 1960-1980-Х РОКІВ У ТОТАЛІТАРНОМУ РЕЖИМІ

29–30 Вересень, 2014 
 із збірника «Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
Оргкомітет, Переяслав-Хмельницький, Україна
на матеріалах
VI Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Автор Лілія Іволга
(Львів, Україна)

У ХХ-му столітті географічне розташування та історія зумовили шляхи розвитку  матеріальної й духовної культури України в панівній ідеологічній системі СРСР. Механізми реалізації тоталітарної політики не оминули й українську радянську анімацію. Післявоєнне відродження даного виду мистецтва припадає на кінець 50-х початок 60-х років ХХ-го століття, коли виникають значні зміни у соціально-культурному житті держави, що приводять до перемін естетичних й ідеологічних установок. 

1960-ті роки. Після війни з 1945 року студія «Київнаукфільм» тримала штат художників, які  виготовляли учбову мультиплікацію для науково-популярних фільмів. На фоні краху «комунального» світосприйняття та виникнення індивідуалізації свідомості періоду «відлиги» початку 1960-х, постала потреба створення художньо-естетичної анімації не тільки для когнітивних  суспільних процесів  та виховання молодого покоління, але й для репрезентації внутрішнього стану людини.
Післясталінські часи  дозволили послабити ідеологічний тиск та відновити «утробний» процес народження нового жанру» – художньої анімації при Київській кіностудії науково-популярних фільмів [4, с. 100]. Відродження української анімації відбулось весною 1959 року «постановою ради міністрів УССР» при Київській кіностудії науково-популярних фільмів зі створенням «цеху художньої мультиплікації» [4, с. 92]. Молоді аніматори-початківці Давид Черкаський, Марк Драйцун, Леонід Телятников, Цезар Оршанський, Алла Грачова та аніматори-практиканти Ірина Гурвич, Ніна Василенко, Борис Храневич зібрались навколо Іполита Андрониковича Лазарчука, який ще в 30-ті роки працював разом зі своїми колегами Євгеном Горбачем та Семеном Гуєцьким над створенням мальованих фільмів, і тепер очолив цех. Пізніше до них приєднались Євген Сивокінь, Едуард Кирич, Радна Сахалтуєв, Юрій Скирда, Микола Чурилов, Адольф Педан, Оксана Ткаченко, Володимир Гончаров та багато інших відомих креаторів. Технічний відділ привіз у цех анімаційні стрічки Уолта Діснея «для їх вивчення, для творчих переглядів», що привідкрило завісу ізоляції від світової культури.
Молоді аніматори експериментують, шукають нові художні  виражальні засоби для візуалізації анімаційного образу. У мультиплікуванні розширюються як тематичні і жанрові межі, так і діапазон цільової аудиторії. Наприклад, у дидактико-повчальній анімації з’являються екранізації героїчних билин («Микита Кожум’яка», «Легенда про полум'яне серце»), народних дум («Маруся Богуславка»). Виникає новий жанровий канон - політизовано-ідеологічна анімація: політичний памфлет, сатиричний плакат («Марс ХХ», «Містерія-Буф»), які, звісно, вважались революційними.