Завдяки «пластиліновому» мультфільму «Йшов трамвай №9» про Степана Коваля дізналася вся Європа. Утім, після перемоги на Берлінале на перший великий проект мультиплікатора довелося чекати майже десять років.
2003-го він отримав «Срібного ведмедя» Берлінале із мультфільмом «Йшов трамвай №9», а три роки потому став художнім керівником анімаційної студії. Нині він з колегами закінчує знімати 26-серійний мультфільм «Моя країна – Україна». В інтерв’ю Deutsche Welle аніматор розповів, що роблять бармени в його студії, куди помандрують герої «Моєї країни» в останніх серіях, і чому незручно знімати мультики біля метро.
Deutsche Welle: Степане, розкажіть, будь ласка, чим займалися після перемоги на Берлінале і як прийшли до створення власної студії?
Степан Коваль: Після «Трамваю» я зробив 13-хвилинний мультфільм «Злидні» для московської студії «Пілот», де керівником був киянин Олександр Татарський. Потім зняв іщ фільм «ГЛІНЬКА» для цього ж циклу «Гора Самоцвітів». Робив безліч коротеньких мультфільмів. А далі прийшло усвідомлення того, що незручно працювати без власної бази. Доводилося завжди її орендувати, а там десь щось зламане, десь неякісне. Тому почали потихеньку рухатися до створення власної мультиплікаційної студії, яку заснували в 2006-му.
Скільки вас працювало в студії на початку?
Починали ми втрьох. І так потихеньку, рік за роком, доросли до того, що зараз нас близько двадцяти.
Тобто молоді аніматори йдуть до Вас?
"Йшов трамвай №9" - перший великий успіх Коваля
Із професійних аніматорів дуже мало хто приходить, тому що зараз модно знімати в 3D. А до нас йдуть люди, які у дитинстві мріяли, або зараз мріють створити власний мультфільм, які прагнуть вигадувати власних персонажів або просто хочуть ліпити з пластиліну. До прикладу, працює у нас бармен. Одну з серій зробила дівчинка з дипломом юриста. Іншу – журналістка. Вона в Англії закінчила анімаційну школу, але про це, здається, навіть і не казала. Приходять з університету авіації, військовослужбовці. Аніматори приходять дуже рідко, але залишаються надовго.
Чи не тісно під одним дахом? У яких умовах працюєете?
Чотирихвилинні серії мультику знімають маленькими групками по п’ятеро людей. До речі, зараз ми будемо переїжджати в нове приміщення. Нещодавно під будинком, де ми працювали, побудували метро. Тепер нам там дуже незручно, адже ми знімаємо лялькове кіно. І під час знімального процесу стіл з декораціями може несподівано почати хитатися. Тому вже підшукали нове місце.
Про початок зйомок 26-серійного мультика «Моя країна – Україна» Ви заявили іще три роки тому. Коли ж чекати на прем’єру?
Ми відзняли уже двадцять серій. Залишилось іще шість. Це десь на півроку-рік роботи.
У своєму мультсеріалі Ви хочете показати різні цікаві місця України. Як це виглядатиме?
Степан Коваль
В одній із серій наші головні герої Сашко Лірник та його Кіт підуть у Чорний ліс. Дійсно, під Знаменкою є такий Чорний ліс, до якого веде Чорний шлях. Це все справжні назви. У Чорному лісі є Чорне озеро. В Чорному озері живе риба на ім’я Чорний карась. Це єдина рибина, яка мешкає в озері. А ще в озері немає дна – це теж не вигадка. Озеро насправді розташоване у щілині між геологічними пластами. Іще одна серія буде про бурштин. Знайшлася стара казка, ми її самі наполовину вигадали. В Україні дійсно багато бурштину, але всі про це підзабули. Майже тридцять відсотків світових запасів бурштину сховані в Україні. От ми й вирішили про це нагадати.
А сценарії є вже до всіх серій?
Усіх сценаріїв іще немає. Ми вигадуємо їх перед самим запуском. Але є загальні напрямки, у яких ми працюємо. Наприклад, ми знаємо, що буде серія про сіль – і вже починаємо збирати матеріал, і так народжується сценарій.
Раніше Ви анонсували, що сценаристом мультику буде казкар Сашко Лірник. Усі ідеї придумує він один?
Персонаж однієї з серій мультфільму "Моя країна – Україна"
На жаль, Сашко написав нам вісім сценаріїв, а потім виявилося, що він дуже заклопотаний. У нього просто не вистачає часу. Зараз ми самі вигадуємо сценарії, замовляємо їх в інших сценаристів, оголосили конкурс сценаріїв, і рухаємося далі. Сценарії не погіршились, вони просто стали інші.
Але герої в усіх епізодах незмінні – Сашко Лірник та його Кіт?
Так, герої ті самі. Тут немає ніяких образ. Просто людина творча, і в неї дуже багато роботи в інших напрямках. Тому Сашко робить свою справу, а ми – свою.
Для 13-хвилинного мультфільму «Злидні» Вам знадобилося 200 кілограмів пластиліну. А скільки в кілограмах важить «Моя країна – Україна»?
Кілограми не рахуємо, але вже тричі купляли по півтони пластиліну, і зараз він знову закінчується.
Чим займається студія окрім «Моєї країни»?
Знімаємо анімаційні ролики для реклами. За них можна швидко заробити трохи грошей, адже термін виконання – до двох тижнів. Дуже любимо короткі соціальні мультики на півхвилини-хвилину.
стаття з Deutsche Welle
стаття з Deutsche Welle
Немає коментарів:
Дописати коментар