Художня естетика анімації Бубнова Олександра. Інтерв'ю.

На днях мала нагоду отримати інтерв'ю від талановитого режисера сучасної анімації:  Олександра Бубнова - лаурета численних міжнародних премій Америки, Європи та Росії. Засновник студії української авторської анімації "Бубен".
У своїх інтервю Олександр Анатолійович розповідав про історію створення своїх анімаційних фільмів. Сьогодні до вашої уваги представлено художню естетику його аніматографу. 

Лілія Іволга: Перше, хотіла б дізнатися, кого Ви вважаєте своїми вчителями, крім Д. Черкаського, Є. Сивоконя , Е. Назарова і Ф. Хитрука .

Які режисери і художники вас надихають ?

Олександр Бубнов: Свого часу на мене велике враження справила творчість Яна Шванкмайера і Пола Дриссе . Вплив першого почасти проявився в мініатюрі «Втеча» зі збірки «Страсті - мордасті » - ось це поєднання «живої» та «мертвої» матерії: шматка «живого» кровоточучого м'яса серед « мертвих» ножів і виделок. Але у Шванкмайера - естетика європейська, чеська , а у нас вийшло « совкова » - вишукувань і авангарду менше , а політичних алюзій більше. Я був на цій мініатюрі автором сценарію і художником- постановником , але поїхав вчитися до Москви, і мініатюру знімали вже без мене , тому на естетичний ряд вплинути не зміг.

Володимир Кметик: Новітню русифікацію започаткувало телебачення

Україна Молода. Номер 048-049 за 25.03.2011
автор: Валентина САМЧЕНКО

Згадка про дитяче телебачення у нас — трохи не моветон. Бо всі нібито розуміють, що воно має бути, і в законах є рядки про пріоритетність таких програм. Але насправді їх — мізерна кількість, а на загальнонаціональних рейтингових каналах дитячі проекти якщо й виходять, то або раз–двічі на тиждень, або по буднях годині о 7–й ранку. Про те, що в Україні є україномовний дитячий канал — для глядачів до 14 років, знають не всі. І у першу чергу тому, що канал розповсюджується через супутник і в кабельних мережах. Потенційно «Малятко–ТБ», що в ефірі з 1 серпня 2009 року, можуть дивитися лише 3,5 мільйона глядачів. Про дитяче ТБ і телебачення загалом ми говоримо з директором і власником каналу Володимиром Кметиком — досвідченим телевізійником, який керував Львівською телекомпанією, був заступником керівника Держтелерадіо, віце–президентом НТКУ.

　

Не для рівня «любителів пива і сосисок»

— Пане Володимире, чому в програмі вашого каналу немає найвідоміших розрекламованих мультфільмів останніх років, наприклад, «Історій іграшок»? Недостатньо грошей, щоб їх закупити?

— У нас десь 50 на 50 нових і старих мультфільмів. Наприклад, серіал «Сандокан» 2010 року випуску, сучасні «Зорро», «Гладіатори». Розрекламованих блокбастерів не показуємо насамперед тому, що їх випускають максимум два–три на рік. Ми б могли їх закупити, але, на наше переконання, показ двох годин такого продукту суттєво не позначиться на рівні глядацьких симпатій нашої аудиторії.

Українська відповідь покемонам(До 150-річчя Івана Франка мав з’явитися анімаційний фільм "Лис Микита". Але не з’явиться...)

28.02.2006 17:52 з сайту "Кіно-коло"
Леся Ганжа, "Комментарии"
Ювілей Франка, як відомо, святкуватимуть у серпні цього року, але мультсеріал "Лис Микита", заявлений у бучній програмі урядових заходів святкувань Франкового ювілею, навряд чи встигнуть закінчити до літа: "Нашої провини тут немає – пілот проекту існує з 2003 року, але гроші нам перерахували тільки 28 грудня 2005 року, – пояснює, чому ложка забарилась до обіду, режисер Володимир Кметик. – Ми попереджали Міністерство культури, що створення анімації – завдання не одного дня: як правило, серіал такого масштабу створюється 21–36 місяців, а ми намагаємося вкластися в 12".

Александр Бубнов: "Интернет не годится для реализации крупных кинопроектов"

27.10.2009
Игорь Крейн

В июне 2008 года режиссёр-аниматор Александр Бубнов обратился к читателям своего ЖЖ-дневника с предложением принять участие в создании первого "народного кино". У режиссёра уже был готов сценарий нового мультфильма о сыщике Шерлоке Холмсе и его друге докторе Ватсоне, но не было спонсоров.
По задумке Бубнова, должна была сработать известная схема "с миру по нитке — голому рубаха": рунетчики скидываются, режиссёр на эти деньги снимает мультфильм и выкладывает его во всеобщий доступ. Опыт у Александра Бубнова имеется приличный: помимо работы в качестве аниматора, он также режиссировал фильмы "Клиника" (1993), "Последняя жена Синей Бороды" (1996) и "Шерлок Холмс и доктор Ватсон. Убийство лорда Уотербрука" (2005).
"Вебпланета" обратилась к режиссёру в надежде узнать, как обстоят дела с созданием первого "народного кино".

Олександр Шмигун: «Тільки любов’ю ми можемо подолати жорстокість»

Автор:Лариса Брюховецька
— Скажіть, чому ви обрали анімацію? 
— Анімація — це такий світ, без якого в дитинстві нема можливості жити. Я вступив на в Інституті кіно й телебачення, до такого майстра, як Євген Сивокінь. Потім з'ясувалося, що він – автор фільму «Лінь» — улюбленого мультика мого дитинства. Це шедевр, який вплинув на мене, справив яскраве враження. Зараз я відчуваю, що доторкнувся до тієї дитячої мрії.
— Ви малювали в дитинстві? 
— Так. Малював комікси, в блокноті — чортиків, перегортав сторінки, і вони ніби починали рухатися. Це було цікаво.
— І, мабуть, любите ляльковий театр?

Pro мультфильмы. Геннадий Летуновский.

Геннадий Летуновский.

з сайту http://animatics.ru/master-class/67-pro-multfilmy.html

    Профессиональный художник-аниматор с 1990 года. Рисовал на Киевской киностудии "Укранимафильм".
 Режиссер по образованию.
ФИЛЬМЫ:"Семь мам Семёна Синебородько", "Как казаки в хоккей играли", "Макароны смерти", "История любви", "Поросенок, который гулял сам по себе", "Последняя жена Синей Бороды", "Команда ДИК" и мн. др.
Работал на Польской студии "Ханна-Барбара" и на студии "Борисфен" в Киеве.
Сайт: lsp-toon


Добрый вечер Геннадий, уже много кто ждет публикации интервью с вами. Думаю начать можно с самого простого и, наверное, самого важного. Как появилась мысль стать мультипликатором? Расскажите с чего все началось и как вы начинали.

    Рисовал всегда. И с самого детства мне больше нравилась динамика в рисунке - комикс, карикатура... Как-то в руки попала книжица про анимацию Е. Сивоконя "Если вы любите мультипликацию" (по-моему)... Там все просто и доступно было изложено... В этот момент и захотелось "оживить" свои рисуночки. Остальное - дело техники.. Рисовал и снимал на взятую в прокат кинокамеру 8 мм. Потом услышал, что во дворце пионеров есть мульт-кружок. Мне было лет 12, и было это давно... в пионерскую бытность). Сходил туда..) Правда, там занимались только пластилином. Там я познакомился с людьми, работающими на студии "Киевнаучфильм" (теперь "Укранимафильм"), и уже протоптал дорожку на студию. Так понял, что рисование может быть еще и профессией.

Едуард Ілліч Кирич. «Енеїда» – це порівняння українців із древнім народом.

Джерело:
 Режим доступу: http://ivolga-lilia.livejournal.com/287.html#comments
_______________________________________________________________________________

Нещодавно мені поталанило взяти інтерв’ю у відомого художника-постановника Едуарда Кирича. Він Виявився дуже привітною людиною з оптимістичним настроєм, незважаючи на те, що твориться зараз з нашою анімацією. Під час розмови Едуард Ілліч багато жартував, розповідав веселі анекдоти, і водночас, поміж тим, входив у глибини людської духовності лермонтівського настрою.

- Все, що я робив – це перша половина двадцятого століття. 
А взагалі, я людина по ментальності дев’ятнадцятого століття. Тобто, я бачу новації, прогрес, нову культуру, відчуваю і розумію її, але я її не вмію робити вже. "Козаки" та "Енеїда" були тоді…